1.2. Електроосвітлювальні та опромінювальні установки в сільськогосподарському виробництві.

1.Загальні відомості

Оптимальні світлові умови для праці і відпочинку людей створюють освітлювальні установки.

Освітлювальні установки -це електротехнічні пристрої, призначені для освітлення територій будинків, споруд.

Електричні джерела світла - це тіла, які випромінюють світло внаслідок перетворення в них електричної енергії.

Освітлювальні прилади - це комплект джерел світла з освітлювальною арматурою. Освітлювальні прилади поділяються на світильники і прожектори.

Світильники - це прилади ближньої дії. Використовуються для освітлення об’єктів, віддалених на відстань лише в десятки раз більшу, ніж їх розміри.

Прожектори - це прилади дальньої дії. Використовуються для освітлення об’єктів віддалених на відстань, яка в сотні і тисячі разів перевищує їх діаметри. Прожекторами є прилади концентрованого світлорозподілу.

Залежно від призначення світильників освітлювальної електроустановки розрізняють загальне, місцеве, комбіноване робоче і аварійне освітлення.

Загальним називають освітлення всього або частини приміщення.

Місцеве- це освітлення робочих місць, предметів або поверхонь, наприклад спеціальне освітлення оброблюваної деталі чи інструмента на токарному верстаті.

Комбіноване сполучає загальне і місцеве освітлення.

Рмсобочим називають освітлення, призначене для забезпечення нормальної діяльності виробничих і допоміжних підрозділів підприємств.

 Розрізнюють також освітлення переносне, охоронне і світло-огороджувальне.

 Переносне (ремонтне) освітлення здійснюють переносними ручними лампами, які приєднують до мережі напругою 127 або 220 В у нормальних приміщеннях і 12 В у приміщеннях підвищеної небезпеки .

 Охоронне освітлення встановлюють вздовж огорожі території, що охороняється, з таким розрахунком, щоб одночасно освітлювалися зовнішня і внутрішня зони, які прилягають безпосередньо до огорожі.

 Світлоогороджувальне освітлення встановлюють на високих будинках, димових трубах та інших спорудах для забезпечення безпеки польотів літаків у темну пору доби.

 2. Основні світлотехнічні величини

Виробниче освітлення характеризується кількісними та якісними показниками. До кількісних належать: світловий потік, сила світла, освітленість, яскравість, коефіцієнт відбиття.

Світловий потік Ф – частина променевого потоку, яка сприймається зором людини як світло. Одиницею світлового потоку є люмен (лм). Лампа розжарювання 40 Вт, 220 В випромінює світловий потік 268 лм; люмінесцентна лампа типу ЛБ 40 Вт випромінює світловий потік 2480 лм.

Сила світла I – просторова густина світлового потоку. За одиницю сили світла прийнята кандела (кд), яка чисельно дорівнює силі світла, випромінюваного з поверхні площею 1/600000 м2 повного випромінювача (державного еталона) в перпендикулярному напрямі при температурі твердіння платини (2046,65 К) і тиску 10325 Па.

Освітленість Е – відношення світлового потоку до площі освітлюваної поверхні. Одиниця освітленості – люкс (лк). Орган зору людини здатний бачити об'єкт при освітленості від 0,1 до 100000 лк.

Яскравість L – відношення сили світла, випромінюваного в розглянутому напрямі, до площі, що світиться. Одиниця яскравості кандела на квадратний метр (кд/м2). Уявлення про одиницю яскравості можуть дати наступні приклади: аркуш білого паперу, освітлюваний настільною лампою, має яскравість 30–40 кд/м2; яскравість люмінесцентної лампи складає 7–10 кд/м2, сонця в зеніті – 109 кд/м2.

Коефіцієнт відбиття ρ – відношення відбитого від поверхні світлового потоку до світлового потоку, який подає на неї.

До якісних показників належать: об'єкт розпізнання, фон, контраст об'єкта з фоном, видимість.

Колірна температура Тс - характеристика ходу інтенсивності випромінювання джерела світла як функції довжини хвилі в оптичному діапазоні.

Шкала кольорових температур поширених джерел світла:

800 К — початок видимого темно-червоного свічення розжарених тіл

2000 К — світло від полум’я свічки,

2360 К — лампа розжарювання, вакуумна,

2800 - 2854 К — газонаповнені (газоповні) лампи розжарювання з вольфрамовою спіраллю,

3200 - 3250 К — типові кінозйомні лампи,

5500 К — денне світло, пряме сонячне,

6500 К — стандартне джерело денного білого світла, воно близько до середньоденного сонячного світла,

7500 К — денне світло, з великою часткою розсіяного від чистого блакитного неба,

10000 К — колір джерела з «нескінченною температурою»

Енергозбережні люмінісцентні лампи можуть мати різну колірну температуру, яка визначає колір горіння лампи: Y - 2700 К - тепле (жовтий) світло; N - 4000 К - нейтральне ( денний ) світло; W - 6400 К - холодне ( біле ) світло.

 2700 - 3200 – тепле біле, світло такої кольорової температури аналогічне до світла лампи розжарювання, воно створює атмосферу комфорту та захищеності, використовується в основному для домашнього освітлення;

4000 - 4200 – нейтральне біле, м’яке біле світло, ідеально пристосоване для офісного освітлення;

6200 - 6500 – холодне біле, використовується для офісного та промислового освітлення.

Колірна температура вимірюється градусами за шкалою Кельвіна: чим вона нижча, тим ближче колір до червоного; чим вище - тим ближче до синього.

Об'єкт розпізнання – найменший розмір предмета, який розглядається, окрема його частина чи дефект, які необхідно розпізнати в процесі роботи (при креслярських роботах – товщина найменш тонкої лінії на кресленні).

Фон – поверхня, що прилягає безпосередньо до об'єкта розпізнання, на якій він розглядається. Фон може бути світлим, середнім і темним.

3. Електричні лампи

Електричні лампи - це освітлювальний прилад, в якому електрична енергія перетворюється на світло.

Складаються з освітлювального  джерела та цоколя. Цоколь  призначений для підключення лампи до мережі. Для різних видів цоколя використовують наступні позначення: Е14 - миньон ; Е27 -  стандартний ; Е40 - для промислових світильників.

Види ламп:

В лампах розжарювання світло випромінює нитка розжарювання, яка розігрівається струмом, що проходить по ній, до температури порядку 2700-3000 С. Нитку розжарювання виготовляють із вольфрамового дроту i, з метою запобігання окисленню, розміщують у герметичній скляній колбі.

Рисунок 2 – Лампа розжарювання загального призначення її конструкція; 1 – скляна колба; 2 – вакуум або інертний газ; 3 – нитка розжарювання; 4 – утримувач нитки розжарювання; 5 i 6 – контактні проводи; 7 – скляна ніжка; 8 – вивід контакту на цоколь; 9 – цоколь лампи; 10 – ізолятор цоколя (скло); 11 – контакт денця цоколь

Позначення лампи розжарювання загального призначення розшифровують так:

 перша буква означає: В - вакуумна, Г - газонаповнена моноспiральна аргонова); Б - бiспiральна (дві вольфрамові дротинки, звиті у спіраль); БК -бiспiральна криптонова ;

наступні цифри вказують діапазон робочих напруг 230-240 В,

останні цифри вказують на номінальну потужність ламп 40, 60, 75, 100, 150.

Цоколь лампи розжарювання випускають трьох розмірів: Е14 − 14 мм, Е27 − 27 мм (для ламп потужністю 25−250 Вт) і Е40 − 40 мм (для ламп потужністю > 300 Вт).

 Кварцові галогенні лампрозжарювання. Це кварцова трубка, вздовж осі якої розміщена вольфрамова спіраль. У трубку вводять 1-2мг йоду (галоген) і заповнюють її аргоном до тиску 0,08 МПа. Пари йоду при звичайних температурах (до +60 С) не створюють хімічних сполук із вольфрамом. При вищих температурах вони утворюють із частинками вольфраму, що осіли на колбі, йодистий вольфрам. Якщо температура колби вища за 250^ОС, то йодистий вольфрам перебуває у пароподібному стані і поступово дифундує до нитки розжарювання. У зоні високих температур, близьких до температури розжарювання нитки, йодистий вольфрам розпадається на вольфрам і йод. Вольфрам осідає на нитку розжарювання, а атоми йоду повертаються до стінок колби.відбувається регенерація вольфрамової нитки. В результаті цього світловий потік у 2-2,5 раза більший, ніж при аналогічних за потужністю ламп розжарювання та більший термін служби галогенних ламп.

 

Газорозрядні лампи. Усі газорозрядні джерела за величиною робочого тиску поділяються: на лампи низького, високого тиску та надвисокого тиску.

 Люмінесцентні лампи низького тиску являють собою скляну циліндричну колбу, внутрішню поверхню якої покрито люмінофором. На обох кінцях колби є цоколі, на яких закріплені електроди з контактними. З колби лампи відкачане повітря i введено аргон під тиском біля 400 Па з невеликою кількістю ртуті (30 - 50 мг). У люмінесцентних лампах світлова енергія виникає в результаті подвійного перетворення енергії електричного струму. По-перше, електричний струм, що протікає між електродами лампи, викликає електричний розряд у газовому середовищі i випарах ртуті, внаслідок чого молекули газу i ртуті збуджуються i випромінюють при цьому променеву енергію, більша частина якої є ультрафіолетове проміння. По-друге, ультрафіолетове проміння попадає на люмінофор, що нанесений на стінки колби лампи i перетворюється у світлове випромінювання. Залежно від складу люмінофора можна отримати видиме випромінювання різного спектрального складу. При певній густині струму характер процесу іонізації між електродного проміжку лампи може бути лавиноподібним. У цьому випадку, із збільшенням струму опір між електродного проміжку різко зменшується, що веде, в свою чергу, до ще більшого збільшення струму, i як наслідок до аварійного режиму. Обмежити струм, а отже, стабілізувати режим роботи, можна шляхом застосування струмообмежувального опору, який називають баластним, оскільки потужність на ньому втрачається безкорисно. Для роботи при постійному струмі використовують активні баласти, при змінному струмі індуктивні, ємнісні (іноді активні). Люмінесцентні лампи випускаються потужністю 15, 20, 30, 40, 65, 80 Вт.

Рисунок 4– Будова люмінесцентної лампи: 1 – колба; 2 – скляна ніжка; 3 − електроди; 4 – контактні штирі; 5 – цоколь; 6 – інертний газ; 7 – крапля труті; 8 − люмінофор

В залежності від способу запалювання люмінісцентних ламп схеми включання ламп є:стартерні  та безстартерних пускорегулювальні апарати ПРА. В стартерних схемах включення застосовують пускорегулювальні апарати , що складаються із симетричного дроселя i стартера з конденсатором. Стартер являє собою мініатюрну неонову лампу, один або два електроди якої виготовлені із біметалевої пластини. Біметалева пластина, виготовлена шляхом спаювання стрічок двох металів із різними коефіцієнтами теплового лінійного розширення, внаслідок чого при нагріванні вона вигинається. При подачі напруги на затискачі,  вона виявляється  прикладеною до електродів стартера i у його колбі виникає тліючий розряд. За рахунок струму, що протікає при цьому, виділяється тепло яке нагріває рухомий біметалевий електрод i він, прогинаючись, замикається з нерухомим електродом. Струм у колі у цьому випадку різко зростає, його величина виявляється достатньою для нагрівання електродів люмінесцентної лампи. Через 1-2 сек електроди лампи розігріваються до 800-900^оС. Оскільки розряду в цей час у колбі стартера немає, то його електроди охолоджуються i розмикаються. В момент розриву кола у дроселі виникає Е.Р.С. самоіндукції, величина якої пропорційна індуктивності дроселя i швидкості зміни струму в момент розриву. Підвищена напруга (700...1000 В), що утворилась за рахунок Е.Р.С. самоіндукції виявляється прикладеною до електродів лампи, які вже нагріті i готові до запалювання лампи. Між електродами виникає дуговий розряд i лампа починає світитись. Після запалювання лампи її опір стає приблизно рівним опору послідовно підключеного дроселя i напруга на ній понижується приблизно до половини напруги мережі. Ця ж понижена напруга, прикладена до стартера, що підключений паралельно до лампи, i отже він більше не запалюється.

Рисунок 5 – Схема стартерного вмикання люмінесцентної лампи

Конденсатор стартера служить для зменшення радіоперешкод при включенні лампи. Дросель, як баластний індуктивний опір, обмежує струм лампи при роботі, а також виробляє імпульс напруги при розриві кола стартера завдяки чому лампа запалюється.

В безстартерних люмінесцентних енергозберігаючих лампах для запалювання яких використовують спеціальний електронний блок, який вмонтовують у корпус лампи. Електронний блок практично усуває пульсацію світлового потоку даної лампи. Завдяки компактності й наявності цоколя, як у ламп розжарювання, їх можна вкручувати у патрони розраховані для ламп розжарювання. Порівняно з лампами розжарювання, дані лампи споживають у п'ять разів менше електроенергії при тій же світловій віддачі та кращій кольоропередачi і мають строк служби у 6-8 разів довший.

Люмінесцентна лампа наповнена парами ртуті і інертним газом (аргоном), а її внутрішні стінки покриті люмінофором. Під дією високої напруги в лампі відбувається рух електронів. Зіткнення електронів з атомами ртуті утворює невидиме ультрафіолетове випромінювання, яке, проходячи через люмінофор, перетворюється у видиме світло. Електронний блок забезпечує запалення і подальше горіння лампи, завдяки ньому енергозберігаюча лампа запалюється без мерехтіння і працює без мигання, властивого звичайним люмінесцентним лампам.

Ртутні лампи високого тиску. Ртутні лампи типу ДРЛ (позначення Д – дугові, Р – ртутні, Л – люмінесцентні) зовні подібні до великих лампи розжарювання. На відміну від люмінесцентної лампи в лампі ДРЛ електричний розряд відбувається не у всій колбі, а в маленькій трубці (пальнику) з кварцового скла, прозорого для ультрафіолетових променів. Під впливом ультрафіолетового випромінювання пальника спеціальний люмінофор, нанесений на внутрішню поверхню колби, дає яскраве, зеленувате світло (близьке до білого)

Рисунок 6 – Чотирьохелектродна лампа типу ДРЛ: а – зовнішній вигляд; б – конструкція; в – схема запалювання; 1 – скляна колба; 2 – люмінофор; 3 – цоколь; 4 – опорна ніжка; 5 – розрядна трубка; 6 – основні електроди; 7 – додаткові електроди; 8 – струмообмежуючі резистори.

На рисунку 6 подано будову чотириелектродної лампи ДРЛ. Скляна колба 1, на внутрішню поверхню якої нанесено шар люмінофора 2, з’єднана з різьбовим цоколем 3. На ніжці лампи 4 встановлена розрядна трубка (пальник) 5, яка заповнена аргоном з домішкою ртуті. Лампа має основні електроди 6 і запалюючі (додаткові) електроди 7. Кожний запалюючий електрод 7 з’єднаний з основним електродом 6, що знаходиться з протилежного боку, через струмообмежуючий опір 8. Додаткові електроди полегшують запалювання й забезпечують її більш стабільну роботу в момент пуску. При вмиканні лампи під дією напруги мережі спочатку запалюється розряд у невеликому газовому проміжку між робочим і додатковим електродами. При достатній іонізації газу розряд переходить на робочі електроди, і лампа запалюється. Ртутно-кварцова лампа дає інтенсивний ультрафіолетовий колір світла. Тому для виправлення спектру ртутної лампи кварцову трубку вмонтовують у зовнішню колбу із термостійкого скла (температура колби досягає 300–400 °С), вкриту люмінофором. Колба заповнена азотом, що попереджує віддачу тепла горілкою в зовнішнє середовище, а отже у ній підвищує тиск парів, збільшується світловий потік і економічність самої лампи. Лампа ДРЛ має спектр випромінювання, що наближається до денного світла. ампи ДРЛ застосовують для освітлення високих виробничих приміщень, для зовнішнього освітлення за умови відсутності жорстких вимог до якості передачі кольору. Лампи доцільно використовувати при тривалому режимі роботи, оскільки повторне запалювання можливе через 10–15 хвилин після відключення.

Металогалогенні лампи (позначення МГЛ) високого тиску. У процесі роботи лампи дуговий розряд відбувається в парах ртуті в інертному аргоновому середовищі. Спектр випромінювання лампи визначається випромінюючими до- 148 мішками галоїдних з’єднань різних елементів (натрію, скандію, талію та ін.) з йодом, бромом чи хлором. Пари галогенідів у зоні розряду розкладаються, і метали, що входять до складу з’єднання, дають додаткове випромінювання. На стінці колби галогеніди відновлюються й, потрапивши в знову розряду, знову випаровуються. Колір випромінюваного світла залежить від використаного металу (йодид талію дає зелене світло, натрію − жовте, індію – блакитне) що дозволяє відмовитися від люмінофора на внутрішній поверхні колби. Конструктивно металогалогенна лампа схожа на лампу ДРЛ. Пальник лампи виготовляється з кварцового скла або кераміки, колба – із боросилікатного скла, яке не пропускає ультрафіолетовий спектр випромінювання. У промислових МГЛ колба відсутня.

Рисунок 7– Металогалогенна лампа: а – із трубчастою колбою; б – із бульбовидно-трубчастою колбою.

МГЛ випускають у широкому діапазоні потужностей. Для зовнішнього освітлення застосовують лампи потужністю 70, 150, 250, 400, 1 000, 2 000 Вт.

Натрієві лампи. Лампи типу ДНаТ – це енергоекономічні й екологічно чисті джерела зовнішнього освітлення. У колбі цих ламп немає ртуті, містяться пари натрію й інертних газів. Їх обмежено застосовують для загального освітлення приміщень, проте переважно використовують для декоративно-художнього освітлення перехресть вулиць, площ, спортивних споруд, відкритих і закритих майданчиків. Лампи ДНаТ випускаються потужністю 50–400 Вт. Натрієві лампи високого тиску малочутливі до температури навколишнього середовища й працездатні при її змінювання в діапазоні від -60 до +40 °С. Коливання напруги електричної мережі істотно позначаються на світлових і електричних параметрах натрієвих ламп. Крім того, ці лампи потребують дотримання встановленого положення горіння: цоколем угору або вниз, із нормованим відхиленням від вертикального положення

Рис.  8  Будова лампи типу ДНаТ : 1 - колба; 2 - розрядна трубка з полікору; 3 - траверса (тримач); 4 - відкачна трубка; 5 - гетерні кільця; 6 - ніжка; 7 - цоколь
Розрядну трубку НЛВТ розміщують у зовнішній колбі з термостійкого скла або кварцу, форма якої зазвичай наближається до трубчастої. Проте виготовляють лампи і з еліпсоїдними зовнішніми колбами, як і у ламп типу ДРЛ. Як і у ламп з низьким тиском, колби НЛВТ вакуумуються для запобігання теплових втрат потужності, зумовлених конвективним теплообміном, і для уникання окислення вводів. Для поглинання газів, які виділяються з деталей лампи під час її світіння, на колбу поблизу цоколя напиляють барієвий газопоглинач. Зовнішній діаметр розрядних трубок з полікору залежно від потужності лампи складає 5-12 мм, а товщина стінки становить 0,5-1 мм. Для виготовлення вводів використовують ніобій, значення температурного коефіцієнта розширення якого наближається до його значення для полікору.

 Ксенонові лампи. У ксенонових лампах дуговий розряд відбувається в інертному газі ксеноні, унаслідок чого випускаються промені в близькій до ультрафіолетової, видимій і близькій до інфрачервоної областях спектра електромагнітного випромінювання. Випромінюване світло має рівний білий колір (Тк = 6 000 К) і хорошу передачу кольору (Rа = 98). Ксенонові лампи виготовляють з короткою дугою і з довгою дугою. 151 Більше поширені лампи з короткою дугою. Електроди (3) в цих лампах розташовані на невеликій відстані, а колба має кулеподібну (або близьку до кулеподібної) форму (2). Електроди й кулеподібна колба розміщені в трубчастій колбі (1), яка забезпечує рівномірне розсіювання світла. Електричний дуговий розряд у ксеноновій лампі виникає при високій напрузі запалювання (до 50 кВ). 

Рисунок 9 − Ксенонова лампа: 1 – трубчаста колба; 2 – кульова колба ; 3 – електроди; 4 – металічні опори-фіксатори; 5 – контактні виводи

Індукційна лампа (надалі – ІЛ) – це газонаповнена люмінесцентна лампа, особливістю якої є відсутність електродів розжарювання. Фізика роботи ІЛ базується на явищах електромагнітної індукції, електричного розряду в газовому середовищі й світінні люмінофора при його взаємодії з газовим розрядом. Основними конструктивними елементами ІЛ (рис. 8.15) є газонаповнена колба 1 (зазвичай суміш аргону з парами ртуті), внутрішня поверхня якої вкрита люмінофором 2, і електронний баласт у складі високочастотного перетворювача 3 і високочастотного (ВЧ) трансформатора 4. Вторинною обмоткою ВЧ трансформатора є газ у колбі. ВЧ перетворювач створює в колбі лампи високочастотне електромагнітне поле, під дією якого виникає іонізація газового середовища 5. Результатом іонізації є генерація ультрафіолетового випромінювання 6, яке, проходячи через люмінофор 2, перетворюється на видиме світло 7. 

Рисунок 10 – Принцип роботи індукційної лампи.

Існують два типи ІЛ: низькочастотні з частотами збудження іонізації 140–250 кГц та високочастотні з частотою 2,65 МГц. Існують індукційні лампи із зовнішньою і внутрішньою індукцією залежно від розташування індуктора. У лампах із зовнішньою індукцією індуктор розташовується навколо трубки колби, а в лампах із внутрішньою індукцією − усередині колби. Електронний баласт може розташуватися окремо від колби (рис. 8.15, а) або бути убудованим у корпус. Фома колби лампи стандартна, з патронами Е14, Е27 і Е40, або кільцева.

Світлодіодні джерела світла. Світлодіод (англійськомовна назва LED – Light Emitting Diode) як джерело світла – це прилад, який містить штучний напівпровідниковий кристал, в якому реалізовано p-n-перехід. Під час проходження через кристал електричного струму він випромінює фотони. Колір свічення залежить від матеріалу напівпровідника. Приміром, червоне й жовте випромінювання мають світлодіоди, виготовлені на основі арсеніду галію, зелене й синє – на галій-нітридній основі. Для посилення яскравості свічення застосовують різноманітні присадки або багатошарові структури (шар нітриду розміщують між шарами напівпровідника, що дає змогу реалізувати в одному кристалі відразу декілька p-n-переходів, збільшивши таким чином яскравість його свічення).

 Ефективність світлодіодів визначається відношенням світлового потоку (лм) до споживаної потужності (Вт). Зіставляючи ці параметри для різних джерел світла, отримаємо, що ефективність лампи накалювання становить 10−12 лм/Вт, люмінесцентної − 35−40 лм/Вт, світлодіодної − 130−140 лм/Вт.

 Маркування світильників. Це ДЕСТ 17677-82 «Світильники. Загальні технічні умови».
За цим стандартом позначення складається з семи елементів – літер, чисел і цифр, розділених дефісами.

Перша літера позначення джерела світла означає тип лампи:

загального призначення, розжарювання – Н;

трубка пряма люмінесцентна – Л;

люмінесцентна еритемна – Э;

типу ДРЛ, ртутна – Р;

типу ДРІШ, ДРІ, металогалогенна – Г;

типу ДНаТ, натрієва – Х;

дезінфікуюча бактерицидна – Б;

трубка ксенонова – К;

типу КГ кварцево-галогенна – И.

Друга літера – спосіб розміщення (встановлення) світильника:

настінний – Б;

вбудований – В;

головний – Г;

прилаштовуваний – Д;

консольний – К;

опорний, настільний – Н;

стельовий – П;

ручний – Р;

підвісний – С;

підлоговий – Т.

Третя літера – основне призначення світильника:

побутовий (для житлових приміщень) – Б;

для громадських будівель – О;

для виробничих і промислових будівель – П;

для шахт і рудників – Р;

для телевізійних студій – Т;

для вуличного зовнішнього освітлення – У.

Двозначне число – від 09 до 99 – серійний номер.

Цифра (одна чи дві) – кількість ламп в одному світильнику.

Три цифри – потужність ламп у Вт.

Тризначне число – від 001 до 999 – модифікаційний номер.

Літера і цифра – категорія кліматичного виконання і розміщення.

 

Умовне позначення різних типів ламп на схемах

Лампа розжарювання, колір світіння лампи, слід вказувати поряд із позначенням: для червоного кольору – С2, жовтого – С4, зеленого – С5, синього – С6, білого – С9.
Лампа, що забезпечує імпульсну світлову сигналізацію
Лампа газорозрядна сигнальна і освітлювальна низького тиску з двома виводами. Вид газу (або парів металу), що заповнює колбу, позначається латинськими літерами біля графічного позначення газонаповненої лампи: Ne - неон; Xe - ксенон; Na - натрій; Hg - ртуть; I - йод (йод).
Лампа газорозрядна сигнальна і освітлювальна високого тиску
Лампа газорозрядна сигнальна і освітлювальна надвисокого тиску
Лампа газорозрядна сигнальна і освітлювальна низького тиску з чотирма виводами
Лампа газорозрядна сигнальна і освітлювальна низького тиску з чотирма виводами  з конфігурацією електродів постійний струм
Лампа газорозрядна сигнальна і освітлювальна низького тиску з чотирма виводами  з конфігурацією електродів змінного струму
Лампа газорозрядна сигнальна і освітлювальна низького тиску з чотирма виводами   з комбінованими електродами попереднього підігріву
Лампи має внутрішній відбивний шар
Лампи має зовнішній відбивний шар
Лампа розжарювання з внутрішнім відбивним шаром
Стартер (пускач) для запуску газорозрядних ламп

Розрахунок освітлення ведуть методами коефіцієнта використання світлового потоку, питомої потужності і точковим. Дані розрахунків зводять у світлотехнічну відомість.

Метод коефіцієнта використання світлового потоку застосовують при розрахунку загального рівномірного освітлення закритих приміщень при відсутності істотних затінювачів. За питомою потужністю розраховують загальне рівномірне освітлення незаставлених приміщень у тих випадках, коли в довідковій літературі є відповідні таблиці питомої потужності. Точковим методом користуються для розрахунку зовнішнього і місцевого освітлення, а також для перевірки освітленості в окремих точках робочої поверхні закритих приміщень.

Під час вибору типу світильника для приміщень враховують: умови середовища, вимоги до світлорозподілу і зменшення осліплювальної дії, економічні і естетичні вимоги. Система комбінованого освітлення використовується тоді, коли на робочій поверхні необхідно створити освітленість 200 лк і більше

Під час вибору типу світильника для приміщень враховують: умови середовища, вимоги до світлорозподілу і зменшення осліплювальної дії, економічні і естетичні вимоги. Система комбінованого освітлення використовується тоді, коли на робочій поверхні необхідно створити освітленість 200 лк і більше.